До адвокатів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» звертаються Клієнти із питаннями щодо процедури доведення свого податкового резидентства в іншій країні.
Проблема актуальна особливо в контексті питань:
Наприклад, Клієнт разом із членами сім`ї з 21.06.2023 проживає у Федеративній Республіці Німеччина (далі - ФРН). Створює бізнес на території ФРН, планує реєструвати власну компанію. Тобто, Клієнт також має тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) у ФРН. Чи слідує з наведеного, що починаючи з 2023 року Клієнт втратив особисті та економічні зв`язки з Україною, а також став податковим резидентом ФРН і продовжує бути податковим резидентом ФРН у 2025 році.
Податкова в індивідуальних податкових консультаціях (наприклад податкова консультація від 26.03.2024 №1599/ІПК/99-00-24-03-03) зазначає про наявний обов`язок подавати звіт про контрольовані іноземні компанії та Повідомлення про набуття частки (початок здійснення фактичного контролю) в юридичній собі протягом 60 днів з дня такого набуття.
Перебування за межами України та отримання тимчасового захисту в ФРН не є підставою для визнання особи нерезидентом України. Поняття резидент та умови, відповідно до яких платник податку може вважатися резидентом України, встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Згідно зі ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Наразі українсько-німецькі податкові відносини гуртуються на Угоді між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (Угоду ратифіковано Законом № 449/95-ВР від 22.11.95) (далі Угода).
Ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав. Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Угоди, встановлено ст. 4 Резиденція.
Процедура взаємного узгодження визначена ст. 25 (Процедура взаємного узгодження) Угоди. Так, зокрема, відповідно до п. 1 ст. 25 Угоди якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування не відповідно до положень цієї Угоди, вона може, незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свою справу для розгляду до компетентних органів Договірної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок підпадає під дію п. 1 ст. 24, тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є. >
Таким чином, податкова вважає, що перебування особи за межами території України та отримання тимчасового захисту в цих країнах не є підставою для визначення такої особи нерезидентом України.
Крім того, українці, які отримали тимчасовий захист в інших країнах світу та перебувають в цих країнах понад 183 дні, при дотриманні умов, визначених п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, залишаються резидентами України.
Пунктом 392.5 ст. 392 розділу І ПК України встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про контрольовані іноземні компанії. Зокрема, пп. 392.5.2 п. 392.5 ст. 392 розділу 1 ПК України передбачено, що контролюючі особи зобов`язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з п. 54 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду: першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року -звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
Підпунктом 39-2.5.5 п. 39-22.5 ст. 39-2 ПК України зазначено, що фізична особа -резидент України або юридична особа - резидент України зобов`язана повідомляти контролюючий орган про:
Фізичні особи - резиденти та юридичні особи - резиденти зобов`язані надіслати Повідомлення протягом 60 днів з дня набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) частки в іноземній юридичній особі, майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи; початку/припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою.
У разі набуття/відчуження частки в іноземній юридичній особі, майнових прав на частку в активах, доходу чи прибутку утворення без статусу юридичної особи; початку/закінчення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою стосовно частки в активах, доходах чи прибутку декількох осіб Повідомлення надсилається щодо кожної особи окремо.
Повідомлення подається до контролюючого органу фізичними (юридичними) особами - резидентами України починаючи з 01.01.2022.
З викладеними обставинами погоджуються суди України. Цікавою в цьому контексті є Постанова третього апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/3288/24 від 16 жовтня 2024 року.
Звертаємо увагу, шо порушення ПК України щодо КІК буде мати негативні наслідки у вигляді великих штрафів.
З огляду на зазначене вище, адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» допоможуть Вам підготувати звіти про контрольовані іноземні компанії або здійснять дії щодо зміни Вашого статусу податкового резидента та мінімізації ризиків подвійного оподаткування.
