До адвокатів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» надходить велика кількість звернень щодо питань контрольованих іноземних компаній (КІК), припинення податкового резиденства та уникнення подвійного оподаткування. У цьому матеріалі ми узагальнили практичні аспекти, що відображають офіційну позицію Державної податкової служби України (ДПС), та окреслили найбільш актуальні тенденції у сфері податкового резидентства.
Питання податкового резидентства фізичної особи завжди було для податкових органів свого роду «універсальним гачком». Як тільки особу визнають резидентом України, відкриваються двері до оподаткування її світового доходу, подання річної декларації та, починаючи з 2022 року, виконання обов’язків у сфері комплаєнсу та звітності щодо КІК. Водночас визнання особи нерезидентом значно обмежує податкову юрисдикцію України переважно доходами з джерелом походження на території держави.
Після 2022 року, коли мільйони українців фактично, хоча й вимушено, перенесли своє життя за кордон, статус резидентства перетворився на щоденну практичну проблему: що та де декларувати, як уникнути подвійного оподаткування, чи подавати звітність про КІК, а також який ризик штрафів.
Особливо показово, що у «КІК-кейсах» ДПС демонструє чітке прагнення не «відпускати» платника з українського резидентства. Це пов’язано з тим, що контролююча особа відповідно до ст. 39-2 Податкового кодексу України — це резидент України. Аналіз численних індивідуальних податкових консультацій (ІПК) показує стабільний набір ознак, за яких ДПС наполягає на збереженні податкового резидентства України:
У 2025 році цей перелік фактично набув статусу «стандарту доказування». ДПС прямо зазначає, що навіть якщо особа фактично проживає за кордоном, наявність реєстрації ФОП у 2023 році є достатньою підставою вважати її податковим резидентом України. Позиція податкової підсилюється аргументами щодо відсутності у запитах інформації про нерухомість та центр життєвих інтересів в Україні — проживання батьків, роботу в українській юридичній особі чи корпоративні права. Вказівка на останні два критерії стала помітним трендом ІПК другого півріччя 2025 року.
При підготовці власних запитів на ІПК ДПС рекомендує враховувати, що податковий орган може зазначати наступне: «У зверненні не наведено інформації щодо відсутності на території України нерухомого майна та центру життєвих інтересів (проживання батьків, робота у юридичній особі-резидента України, корпоративні права юридичних осіб-резидентів України тощо)».
Ще однією характерною рисою ІПК минулого року стало формулювання, що критерії резидентства, визначені ст. 4 двосторонніх конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, застосовуються «виключно» для розподілу прав щодо конкретних доходів, а не для зміни або встановлення резидентського статусу. При цьому податкова підкреслює, що визначення резидентства у кожній країні залишається виключною компетенцією національного законодавства і є ключовим для визначення повної податкової відповідальності платника доходів.
У практиці ДПС 2025 року ця «профіскальна рамка» стає центральним елементом аргументації у всіх випадках, де йдеться про іноземне резидентство. Положення конвенцій використовуються лише для визначення оподаткування конкретних доходів, а довідка іншої країни про резидентство не є аргументом для виходу з українського резидентства, особливо у випадках застосування КІК-правил або загального «перевизначення» статусу.
Особливо часто ця позиція зустрічається у ІПК щодо КІК. У таких випадках критерії ст. 4 конвенцій вирішують конфлікт податкових прав між державами, а не лише обмежують коло осіб, на яких поширюється конвенція. Якщо фізична особа проживає, працює та має сім’ю за кордоном, а інша держава визнає її своїм резидентом, застосування tie-breaker механізму визначає «фінальне» резидентство для цілей уникнення подвійного оподаткування та оподаткування світового доходу. Правильне визначення «фінального резидентства» також є ключовим для цілей КІК-правил, які можуть генерувати додаткові податкові зобов’язання.
Найбільш радикальним фіскальним прийомом у практиці ІПК є підміна оцінки фактичного центру життєвих інтересів формальним маркером реєстрації ФОП в Україні. Це створює додаткові складнощі для осіб, які зберігали ФОП для мінімальної діяльності, можливого повернення в Україну, виконання контрактів або спрощення фінансових операцій із клієнтами в Україні. Такий формальний статус тепер може стати «якорем», що утримує особу у статусі податкового резидента з усіма відповідними обов’язками, включно з КІК-комплаєнсом.
У таких складних питаннях адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» готові надати професійну підтримку. Ми допомагаємо вирішувати питання припинення податкового резиденства, аналізуємо наслідки застосування КІК-правил та міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, а також забезпечуємо підготовку звернень на індивідуальні податкові консультації, які відповідають вимогам законодавства та практики ДПС.
Звертайтесь до наших фахівців — ми допоможемо захистити ваші права та інтереси у складних питаннях податкового резидентства та міжнародного оподаткування.
