До адвокатів нашої юридичної компанії звернулася клієнтка з проханням надати правову допомогу та повернути вкрадені з банківської картки кошти.
Насамперед, слід зазначити, що в Україні зростає кількість випадків шахрайства з банківськими картками. За даними НБУ, 2023 року зафіксовано 272 тис. незаконних операцій, що на 25% більше, ніж роком раніше. Сума власників банківських карток від дій шахраїв торік сягнула майже 833 млн грн, що на 73% більше, ніж у 2022 році.
На сьогоднішній день склалася юридична практика, яка дозволяє повернуті кошти, незаконно списані з картки за рахунок банківської установи.
Історія питання. Клієнтка - користувач АТ КБ "Приватбанк", зайшла у мобільний застосунок "Приват24", щоб перевірити залишок грошових коштів на балансі. Авторизуватися їй не вдалося, проте одразу після спроби увійти до застосунку, почали надходити численні запити від служби банку про зміну пароля. Всі ці запити вона відхилила.
Згодом, надійшло повідомлення про зміну пароля та закриття всіх карткових рахунків. Зв'язавшись з оператором, клієнтка з'ясувала, що третя особа отримала доступ до її рахунків, всі кошти було виведено, а рахунки закрито без її відома. По факту списання відкрите кримінальне провадження.
Водночас, банк відмовився повертати потерпілій втрачені кошти у сумі близько 101 000 грн.
Подана позовна заява з вимогою стягнути з АТ КБ "Приватбанк" вказану суму.
Суд першої інстанції задовольнив позов, мотивуючи своє рішення тим, що дії чи бездіяльність позивачки жодним чином не призвели до розголошення даних для входу в мобільний застосунок банку, а, отже, її вина у втраті коштів — відсутня. Суд апеляційної інстанції скасував зазначене рішення та відмовив у задоволенні позову. Вказав, що у разі, якщо сама позивачка не входила до мобільного застосунку, то авторизація стала можливою лише внаслідок розголошення даних для входу.
Крапку у справі поставив Верховний Суд.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася із судом першої інстанції стосовно того, що саме банк має доводити вину користувача у втраті даних, які дають змогу проводити платіжні операції, а
"сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
Виходячи з викладеного, Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі судове рішення суду першої інстанції. (справа № 176/1445/22, провадження № 61-8249св23), яким зобов’язав АТ КБ "Приватбанк" відшкодувати вкрадені кошти.
При ухваленні рішення Верховний суд виходив із вже існуючої правової практики.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.»
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Наведені обставини справи, про яку йде мова, у сукупності свідчать про те, що у клієнтки була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Таким чином на сьогоднішній день сформована судова практика, яка дозволяє стягувати з банків кошти, які було «вкрадено», тобто незаконно списано з карткових рахунків клієнтів банків.
Звертайтесь і ми зможемо разом захистити Ваші права у будь якій складній ситуації.
