За багаторічну історію юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери», наші адвокати брали участь у правозахисній діяльності у найбільш знакових та резонансних справах: захист Президента В. Ющенка, Ю. Луценка, Оксани Макар, М. Саакашвілі та сотень інших. Сьогодні наші адвокати захищають героя-розвідника - Романа Червінського.
Якщо коротко, Роман Червінський підозрюється у перевищенні службових повноважень під час реалізації операції з викрадення російського військового літака. Громадськості та адвокатам зрозуміло, що справа героя-розвідника Романа Червінського є замовною і сфальсифікованою з метою його тримання під вартою і має очевидний російський слід. Цю операцію проводила СБУ за власною ініціативою і за власною ініціативою залучила до операції Романа Червінського. У ході проведення операції СБУ не виказувала жодної претензії до дій Червінського, а потім звинуватила у злочині, якого він не скоював і в порушення підслідності проводить упереджене слідство.
Кричущим фактом є використання в якості доказу вини героя-розвідника Романа Червінського матеріалу російського пропагандистського каналу росія 24 також вказує на можливу причетність слідства до зговору в інтересах російських спецслужб. Прокурори, слідчі і судді ігнорують норми про «бойовий імунітет» і тим самим сіють невпевненість серед військових в тому, що держава гарантує не притягнення до відповідальності за їх дії, які направлені на захист державного суверенітету.
Не додає об'єктивності справі і факт, що суддя, яка ухвалила рішення про арешт Червінського, у 2022 році закрила справу щодо заступника голови ОП Олега Татарова. І хоча справа Червінського має чітко визначений політичний характер, все більше сумнівів викликає спроможність «цивільних суддів» розібратися в усіх особливостях військово-розвідувальної кримінальної справи.
Через обмеження воєнного стану та певні особливості в розповсюдженні інформації не всі «неоднозначні судові рішення» стають публічними, проте, про деякі резонансні випадки все ж слід поговорити.
Так, в контексті справи Романа Червінського слід звернути увагу на «пов’язану» справу.
15 лютого 2023 року суддя Галицького районного суду Людмила Мироненко визнала Сергія Говоруху винним у державній зраді та засудила до 14 років і 6 місяців в’язниці із конфіскацією майна. Він став першим працівником СБУ, якому після 24 лютого 2022 року винесли вирок за такий злочин. Проте, у грудні 2023 року Львівський апеляційний суд скасував вирок.
За матеріалами справи, контррозвідник СБУ Говоруха ще з кінця 2021 року і до 28 лютого 2022 року передавав російським спецслужбам таємну і службову інформацію оборонного характеру. Зокрема, в день вторгнення, 24 лютого 2022 року, перебуваючи на військовому аеродромі «Канатове» на Кіровоградщині він повідомив росіянам про кількість і розташування українських літаків. За цю інформацію Говоруха встиг отримати від російських кураторів 17 тис. грн. Однак шпигунська діяльність Говорухи тривала недовго і вже 28 лютого 2022 року оперативники СБУ затримали його.
Тобто, є судом встановлений факт того, що координати аеродрому «Канатове» було передано росіянам щє 24 лютого 2022 року, і Червінський тут ні до чого.
Але, поки герой-розвідник Роман Червінський знаходиться за гратами, Львівський апеляційний суд скасовує вирок Сергію Говорусі, який був визнаний винним у державній зраді та засуджений до 14 років та 6 місяців в’язниці. А тепер увага - підставою для звільнення Говорухи стала відсутність розписки обвинуваченого у матеріалах справи про право на розгляд кримінального провадження колегіально судом!
Тобто певна «легковажність» судів загальної юрисдикції в «оціночних судженнях» та забезпеченні процесуальних вимог закону та повне нерозуміння специфіки воєнної справи призводить до дуже важких наслідків і для людей, і для країни. За гратами тримають тих, хто може ефективно воювати з росіянами, а зрадників держави відпускають у зв’язку із незначними процесуальними порушеннями.
Ще одним прикладом, в цьому контексті є справа генерала Назарова, яка розглядалася у цивільному суді з 2015 по 2017 рік. Павлоградський міжрайонний суд визнав генерал-майора Віктора Назарова винним у загибелі 49 військових у збитому ворогом військово-транспортному літаку Іл-76.
Назарову присудили максимальний строк, передбачений ч. 3 ст. 425 ККУ — 7 років позбавлення волі, звинувативши його у «недбалому ставленні до служби, яке заподіяло істотну шкоду в умовах особливого періоду».
На думку цивільного судді з Павлограда вина генерала полягала у тому, що той не запобіг «терористичному акту». У червні 2014 року під Луганськом збили Іл-76 внаслідок чого загинули українські десантники. Генерал Назаров, який у той час виконував обов’язки начальника оперативного штабу АТО, надав наказ перекинути десантників та боєприпаси на підкріплення оборонцям летовища в Луганську. У рішенні суду сказано, що генерал, нібито, не взяв до уваги дані розвідки про те, що у ворога на озброєнні є засоби протиповітряної оборони, що призвело до знищення літака з десантниками на борту.
Варто зазначити, що генерал Назаров спланував близька 40 операцій, серед яких була операція по деблокуванню угруповання ЗСУ, яке захищало Луганський аеропорт. 17 разів військово-транспортні літаки успішно доставляли вантажі, озброєння та особовий склад до Луганського аеропорту з метою забезпечити його захисників усім необхідним для ведення оборони, яка дозволяла відтягнути частину ворожих сил з району Слов’янська.
14 червня 2014 року до аеропорту Луганська прямував конвой із трьох літаків - перший успішно сів, другий був збитий при заході на посадку, а третій повернувся назад. Загинуло 40 десантників 25 ОПДБр та 9 членів екіпажу. Зі слів генерала Назарова, інформація про наявність ПЗРК у сепаратистів була суперечливою, а до штабу вона потрапила вже після початку операції.
Генерал Назаров своєї провини не визнав і подав апеляцію. У грудні 2020 року Дніпровський апеляційний суд відхилив апеляцію — рішення Павлоградського міжрайонного суду про 7 років позбавлення волі залишили без змін й воно набрало законної сили. На той час генерала вже звільнили з лав ЗСУ. Він подав касацію.
21 травня 2021 року Верховний суд України задовольнив касаційну скаргу генерал-майора Віктора Назарова та скасував рішення Павлоградського міськрайонного суду та Дніпровського апеляційного суду. Верховний суд повністю виправдав генерала та закрив кримінальне провадження за відсутністю складу злочину.
Про що свідчать наведені вище справи?
Кримінальні справи щодо військових злочинів розглядаються загальними судами. В цих справах вироки виносять судді, які одночасно розглядають переважно цивільні справи, кримінальні справи щодо найпоширеніших злочинів (крадіжка, шахрайство, завдання тілесних ушкоджень тощо), справи про адміністративні правопорушення. Більшість цих суддів ніколи не були пов’язані з військовою службою, не проходили військову службу і не мали знань про особливості виконання військового обов’язку.
Водночас, для розгляду справ, пов’язаних з військовослужбовцями, необхідні знання спеціалізованого військового законодавства, статутів Збройних Сил України, розуміння особливостей виконання бойових завдань та нюансів відносин між військовими у бойових умовах. Також слід враховувати, що існує багато суперечливих моментів у кваліфікації військових злочинів. Наприклад, згідно зі ст. 403 ККУ, невиконання наказу повинно призвести до тяжких наслідків, однак закон не визначає, що саме становить ці наслідки. Суду належить визначати серйозність конкретних наслідків у кожному випадку.
Важлива й оперативність розгляду справ в умовах воєнного стану. Через свою завантаженість загальні суди розглядають справи, м’яко кажучи, повільно. Ще одна проблема – повнота судового розгляду.
27 січня 2023 року набрав чинності Закон України № 2839-IX, яким посилено відповідальність за військові злочини.
Заборонено призначати судом більш м'яке покарання, ніж передбачено законом на підставі ч. 1 ст. 69 КК, за такі військові злочини: невиконання наказу (ст. 403 КК), погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК), самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК), дезертирство (ст. 408 КК), самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК), вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Заборонено звільняти судом від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК за аналогічні військові злочини (ст. 403, 405, 407, 408, 429 КК).
Посилено покарання за невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 403 КК), — позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Вважаємо, що посилення кримінальної відповідальності військовослужбовців має стати тригером для відродження військових судів в Україні оскільки зараз ціна судової помилки при ухваленні вироків надзвичайно висока. Така спеціалізація суддів підвищить якість правосуддя в кримінальних справах проти військовослужбовців. В умовах довготривалої війни та збільшення особового складу ЗСУ треба виносити це питання в суспільний дискурс. Існує світовий досвід щодо системи військових судів, які існують у Великій Британії, Ізраїлі, Канаді, Польщі, США, тощо, а тому Україна може створювати власну систему з огляду на позитивний досвід інших держав. Це мають бути високопрофесійні судді, які можуть поїхати і в зону бойових дій на виїзне засідання, які знають, що таке зброя та як вона працює. В складі колегії вони можуть прийти до спільної думки щодо кваліфікації з усіх військових правопорушень.
Відновити військові суди, особливо в умовах війни – це правильне рішення, яке посилить якість правосуддя та відповідно правовий захист прав наших військових. Судова система почне працювати на державу, а не виконувати політичні замовлення та утримувати патріотів України за гратами.
